В передмові до "Чайної..." було написано щось на зразок: "Загорніться зручненько в улюблений плед та пірніть в атмосферу справжнього Різдва". Заманливо, але й оманливо...
Усі події в книзі розгортаються навколо маленької сіменької чайної на одній із вуличок Белфасту. Герої або добре знайомі одне з одним, або волею долі опиняються за столиком цього кафе, вплітаючи свої історії в загальну канву оповіді. Тут вам і подружжя власників чайної - він працьовитий скнара, який навіть дітей заводити не хоче, оскільки це дуже дороговартісна стаття видатків з сімейного бюджету, вона - мрійниця і романтик, яка тим не менш ось уже вісімнадцять років ділить і своє життя, і своє кафе з цим дивакуватим чоловіком. За столиком дівчина-художник із сумнівною репутацією та не менш сумнівною творчістю, до безтями закохана у Ніколаса Кейджа. Поруч - пухкенька жіночка бальзаківського віку, чий чоловік погулює наліво з молодою довгоногою керуючою сувенірної лавки. Вона страшенно комплексує через свою огрядість, але не може відмовитись від горнятка капучіно та запашного чізкейку.
На перший погляд - цікавий сюжет. От тільки ані карколомних подій, ані по-справжньому цікавих персонажів тут немає. Герої якісь "пласкі", наче фігурки, вирізані з картону. Автор начеб-то й старається виписати їхні характери, звички та настрої, але це їй не дуже вдається. Книга нагадує дешеву романтичну комедію з незмінним "притягнутим за вуха" хеппі-ендом. Читати її можна, і навіть треба - якщо зовсім немає на що вбити час, а забивати голову серйозними думками не хочеться. В "Чайній..." є вдосталь доволі комічних ситуацій, вона сповнена добра і віри в те, що ніколи не пізно жити собі в задоволення. Але купувати її в паперовому варіанті не раджу - достатньо закачати в електронну "читалку", гадаю, вдруге ви її не читатимите.
Немає коментарів:
Дописати коментар