1984

Про геніальний роман Джорджа Оруелла "1984" останнім часом згадують все частіше. І неважко зрозуміти чому: як і 70 років тому, світ знову здригається від небезпеки зараження вірусом тоталітаризму. Історія переписується, на біле кажуть "чорне", а 2+2 може дорівнювати і 5, і 3, і скільки завгодно. Чи не загубить людство вчергове свій здоровий глузд?..

Книгу "1984" я шукала в продажу вже давно, але до рук вона мені потрапила завдяки скриньці для буккросингу, розміщеній в "Чорній Медеї", що в провулку Крива Липа (величезне спасибі авторам цієї чудової ідеї обміну книжками!). Оруелла я обміняла на збірку оповідань Муракамі (до речі, автора "1Q84" - цікавий збіг обставин =). І не пошкодувала. Ця книга просто фантастична!

Події роману відбуваються у 1984-му році в Лондоні - одному з міст наддержави Океанії. На вулицях - суцільний занепад і руйнування, наслідки багаторічної війни з іншою наддержавою Євразією. А може з Остазією? Ніхто вже достаменно не знає, адже історія переписується щоденно. На благо нового "ідеального" суспільства, породженого партією та виплеканого турботою Старшого Брата (керманича Океанії) працюють цілі міністерства: Міністерство Достатку, завданням якого, схоже, є не забезпечення реального добробуту громадян, а бажання нагодувати їх позитивними цифрами - суцільними перевиконаннями планів та зростанням темпів виробництва. От тільки результатів цього виробництва ніде не знайдеш - навіть леза для гоління суцільний дефіцит. За стінами Міністерства Любові катують зрадників держави, "думкозлочинців",які дозволяють собі оскверняти подумки Старшого Брата та політику Партії. В Міністерстві Правди, де працює головний герой Уінстон, щоденно переписують історію. Людство залякане, спустошене, просякнуте ненавистю до видимих або уявних ворогів, немає місця дружбі, коханню, любові - замість цього є лише страх та зневіра, довіряти не можна нікому.

Книга важка, настрій у неї гнітючий. Весь біль і відчай повоєнного покоління сконцентровано на її сторінках. На очах у Оруелла та його сучасників народжувались та зростали у всій своїй кривавій величі типові зразки диктатури та тиранії - нацистська Німеччина та комуністичний Союз. Страх, приниження, знецінення людського життя та людської гідності, жорстке маніпулювання масами шляхом залякування та дезінформації - неважко провести паралелі з реальними фактами з історії. "1984" - це не типова фантастика. Це, швидше, модель можливого розвитку світу. Автор наче кричить: "Люди, схаменіться!". На думку відразу ж спадає Північна Корея - типове закрите суспільство, яке наче зійшло зі сторінок роману. Як може шось подібне існувати нині? Я ось, приміром, сиджу зараз у своїй маленькій затишній квартирі і філософствую на тему демократії та рівноправ'я, а хтось у цей же час прислухається до кроків за дверима свого вбогого помешкання і пробує пригадати чи нічого зайвого він сьогодні не бовкнув поки стояв у довжелезній черзі за простроченими консервами? І у цієї людини немає жодного шансу потрапити по інший бік колючого дроту. Ось що насправді страшно.

Прочитайте "1984", не пошкодуєте. Я впевнена, ця історія змусить вас інакше поглянути на світ.